А Гран-прі театрального фестивалю дісталося львівському «Дебюту» – за «Той самий сон»

Під час IV Міжнародного фестивалю єврейського театрального мистецтва «Сузір’я Лева» призом глядацьких симпатій публіка нагородила розважальну виставу «Весілля у штетлі», яку за мотивами оповідань Шолом-Алейхема поставив пластичний театр «Єва» з Санкт-Петербурга. Глибокі спектаклі, які торкалися теми Голокосту, отримали другорядні нагороди - і від публіки, і від журі.

Гран-прі фестивалю, що протягом трьох днів гуртував навколо себе театроманів, виборов львівський театр «Дебют» за постановку твору Діани Рубіної «Той самий сон». Цей театр забрав і диплом ІІІ ступеня за виставу «Дружина-єврейка» за твором Бертольда Брехта. Диплом І ступеня виборола одеська вистава «Шабот Нахаму», поставлена єврейським камерним театром «Гавел Геволім» за мотивами оповідання Ісаака Бабеля. Блискуча постановка твору Еріка Еммануеля Шмітта «Гість» хмельницького театру-студії «Рейдл» взяла диплом ІІ ступеня.
Виставу “Гість” сконструювали події однієї ночі, які відображають трагедію життя австрійського психіатра та єврея за походженням Зиґмунда Фрейда. Засновник психоаналізу відчув на собі нацистську сваволю і знав, що таке геноцид євреїв, не зі слів інших. У Відні 1938 року гестапо забрало його доньку Анну та всі гроші з домашньої скарбниці. У ту ніч до атеїста Фрейда завітав Гість… Хто він? Бог чи божевільний? Публіка впродовж спектаклю неодноразово ставила собі це риторичне запитання. Це питання тривожило і розум Фрейда. Вчений роздумував над проблемами не лише віри, а й старості. «Трагедія старості у тому, що вона завжди приходить до молодих», – казав лікар, який вперто вважав, що змінюється не людина, а світ навколо неї. Молодій людині стає важче жити, адже з роками літери у книжках стають меншими, а сходи - вищими.

Ще одна наскрізна тема вистави – чому ніхто не любить євреїв і вони приречені бути вічними вигнанцями? Виконавець головної ролі та режисер-постановник спектаклю Сергій Трояновський зумів пожартувати з нацистом та зауважити, що євреї небезпечні тому, що ніколи не знаєш, чи ти сам не єврей...

Переживання тринадцятирічної дівчинки під час німецької окупації відтворили на сцені акторки московської театральної студії «Новий факультет». Оригінальна постановка Романа Череватенка виділялася на фестивалі. Анна Франк ожила на сцені за допомогою вісьмох актрис, які по черзі талановито читали записи з її відомого щоденника. Нотатки про те, як грайливій дівчинці не можна шуміти чи голосно сміятися, немає чим бавитися… Щоденник трагічно переривається 1944 року, коли у голландський сховок сім’ї маленької Анни ввірвалася «зелена поліція». Дівчинку відправили в Освенцім, а 1945 року вона померла в концтаборі Берген-Бельзен. Акторський ансамбль, який талановито передав страждання єврейської дівчинки, нагородили спільним дипломом за найкращу жіночу роль.


Ірина СЕМЕНІВ, "Виисокий замок" - 09.12.2008, фото автора

На фото: Зиґмунд Фрейд намагався загіпнотизувати Гостя.