Андрей і Климентій Шептицькі, монахи-студити, врятували від фашистського геноциду десятки євреїв

У Львівському обласному єврейському благодійному фонді “Хесед-Ар’є” презентували книгу Курта Левіна “Мандрівка крізь ілюзії”, присвячену темі Голокосту у Львові. У ній 83-річний автор, який проживає у США, розповідає про братів Шептицьких – Андрея і Климентія, а також про монахів-студитів, які врятували йому життя у воєнні роки. Андреєм і Климентієм Курт Левін назвав двох своїх синів. Він працює над тим, аби Андрея Шептицького (на фото) визнали праведником світу.

«Мандрівка крізь ілюзії»
Перші спогади Курта Левіна про Голокост, перебування євреїв у гетто та порятунок завдяки митрополиту Андрею Шептицькому були написані в Італії в 1945-1946 роках. Їх переклали на іврит, і вони вийшли друком у 1947 році в Тель-Авіві. Ця історія викликала великий інтерес у читачів різних національностей, але згодом вона забулася, бо почалася арабсько-ізраїльська війна. У 1992 році автор вирішив доповнити ці спогади. Через два роки світ побачила англомовна книга “Мандрівка крізь ілюзії”. Курт Левін не мав зацікавлення в її перекладі, бо, перш за все, хотів передати свої спогади західному світові і привернути його увагу до постаті митрополита Андрея, який врятував життя двом сотням євреїв.

Над перекладом і виданням україномовної версії “Мандрівки крізь ілюзії” працювали Центр єврейських досліджень Києво-Могилянської академії, Український католицький університет та видавництво релігійної літератури “Свічадо” при студитському монастирі у Львові. Упорядники книги кажуть, що робота була складною, виникали суперечності щодо правопису певних єврейських термінів, потрібно було вивчати культуру цього народу.

Обкладинка “Мандрівки крізь ілюзії” – коричневого кольору. Він символізує фашизм, Голокост і антисемітизм. Книга описує події, які відбувалися в Європі, Азії, на Близькому Сході та у США. Це – своєрідний підсумок життя Курта Левіна. Окремий розділ присвячено процесу беатифікації Андрея Шептицького. Автор також зібрав багато спогадів від різних людей, яким допомагав митрополит.

Рятуючи хлопця, отець Климентій підробив його документи
Курт Левін народився у Польщі. Його батько Єзекиїл був равином у Катовіце. Він закінчив філософський факультет Ягеллонського університету. Рідну матір Куртові замінила друга дружина батька – Рахиль. Курт називав її мамою. Рахиль загинула в Янівському таборі, а старший її син Лейба – у гетто. Молодшого – Натана – також врятували брати Шептицькі. Разом із Куртом він проживає у США.

Коли Єзекиїлу виповнилося 30 років, разом із родиною він переїхав до Львова. У 1935 році від імені єврейської громади равин привітав митрополита Андрея з сімдесятиріччям. Відтоді і зав’язалася їхня дружба. Під час масового винищування євреїв Єзекиїл прийшов до митрополита Андрея по допомогу. Він хотів, щоб припинилися звірства над людьми. Шептицький запропонував йому надійний захист, але равин відмовився. Сказав, що має перебувати з громадою. Де вона гине, там має гинути і провідник. Єзекиїла застрелили майже на очах у Курта.

Рахиль залишилася з трьома неповнолітніми синами. Щоб отримати документи, найстарший Курт влаштувався на роботу – на фірму в Раві-Руській, яка займалася перероблянням вторсировини. Там він дізнався, що поруч – табір смерті (у місті Белжець). Хлопець бачив, як туди направляють вагони, повні людей, а повертаються порожні. Не вагаючись, він вирішив просити допомоги в Андрея Шептицького.

З митрополитом Курт зустрівся у палатах собору Святого Юра. Митрополит уже був в інвалідному візку. Хлопець німецькою розповів, що його батька вбили і що у таборі знищили майже всю єврейську громаду. Андрей Шептицький, слухаючи це, плакав і промовляв: “Бідна дитина”. Він сказав принести рукописи на збереження і дати йому два дні на роздуми.

…Два роки Курт Левін переховувався у студитських монастирях у Львові – на вулиці Личаківській, у Кривчицях та неподалік собору Святого Юра – на Петра Скарги. Ним опікувалися ігумен Климентій Шептицький та отець Марко Стек, який був родом із Рогатина. У монастирях хлопець перебував на правах “новика”. Вивчав там українську мову та звичаї. Климентій Шептицький часто казав йому, що не треба жаліти зусиль на освіту. Зі Львова Курта відправили у студитський монастир в селі Лужки, що неподалік угорського кордону. Отець Климентій, аби врятувати хлопця, підробив його документи. Відтак Курт Левін став Романом-Павлом Миткою, сином Анни і Миколи.

У 1944 році Левін під прізвищем Митка виїхав до Любліна, де його почали називати Матковським. Хлопець служив у польській армії. У той час в Польщі було мало євреїв, до них ставилися неприязно.

Через два роки Курт Левін виїхав до Італії, а звідти – у Палестину. Він брав участь в арабсько-ізраїльській війні і дослужився до полковника генерального штабу. З часом переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Тут одружився з дівчиною Ольгою із львівської родини. Вона рано померла, залишивши двох малих дітей – Андрея і Климентія. Курт одружився вдруге.

Врятований чоловік усе життя з вдячністю згадує тих, хто робив для нього добро, і намагається помножувати добрі діла. Коли радянська влада переслідувала греко-католиків, він допоміг виїхати до Німеччини отцю Марку Стеку, який опікувався ним у студитських монастирях – виробив йому єврейські документи.

Коментар для «ВЗ»

Мирослав Маринович, перший віце-ректор Українського католицького університету
Первинною думкою УКУ було опублікувати лише уривок з книги Курта Левіна “Мандрівка крізь ілюзії” – про братів Шептицьких та монахів-студитів. Але перше знайомство з твором показало, що його ділити не можна. Коли прочитав книжку ще в англійському варіанті, був захоплений іншими розділами. Через сприйняття Курта Левіна я закохався в Японію. Від Шептицьких і студитів чекав того, про що дізнався, а от інші оповіді були для мене відкриттям. Для українського читача вартість цієї книги не лише у розповідях про митрополита Андрея і про студитів. Автор однаково щиро говорить про різних політичних діячів, незалежно від ідеологічних чи етнічних преференцій, відверто описує події в Ізраїлі. Книга виховує нас, вчить сприймати історію як реалістичне поєднання добра і зла.

Найсвіжіший примірник книги я вручив Курту Левіну у Нью-Йорку, він був ще теплим. Його друкували в єдиному екземплярі і передали мені за лічені хвилини до відправлення літака. В гостях у Левіна був двічі – коли книга готувалася до друку і коли вона побачила світ. Спершу з Левінами спілкувався англійською. Дружина Курта – італійського походження. Коли вона залишила нас вдвох, Курт перейшов на українську. У нього прекрасна галицька українська мова. Це ще більше мене з ним зріднило.

Курт Левін тішиться виходом книги не заради своєї слави. Він весь час говорить про братів Шептицьких та про монахів-студитів і переповнений незвичайною енергією вдячності. Я дивуюся. Мені здається, що б так не зміг. Мені в житті багато людей робили добро. Оглядаюся в минуле і бачу, як мало віддав їм.


Довідка «ВЗ»

Напередодні Другої світової війни єврейське населення у Львові становило 30% від усього населення міста. Тут працювали єврейські театри, видавництва, навчальні заклади. Синагог та будинків молитви налічувалося 48. Серед них – і синагога Темпль. Від неї залишилася лише згадка на камені, що навпроти колишнього кінотеатру імені Богдана Хмельницького. Під час Голокосту святиню знищили фашисти.

Олеся ПАСТЕРНАК, "Високий Замок" - 12.04.2008